I хоч я знаю мови всі земні,
I розумію й ангельське казання —
Та цим ніяк не втішитись мені,
I не закінчиться страждання.
I буду наче мідь дзвінка,
I бубон чутиметься в слові,
Мій спів — мелодія гірка, —
Нема любові.
Коли й по світу йду не навмання,
Майбутньому дивлюся в очі,
I всі мені відкрилися знання,
Всі порухи пророчі,
I навіть маю віру, що без меж,
I вказую дорогу річці кожній,
Рівняю гори для майбутніх веж —
Та без любові все, —
То я порожній.
Прийде ж бо час — замовкнуть мови всі,
Були знання — i їх не стане,
Впаде кінець всій зовнішній красі —
Вона зів’яне.
Здивуєтесь: пророцтва не збулись!
Їх мовила ж душа непересічна?
Це все земне — i знищиться колись,
Любов же — вічна.
Комментарий автора: Переспів. Епіграф: "Ніколи любов не перестає!" (1 Послання до коринтян, 13).
Василь Мартинюк,
Луцьк, Україна
Я народився 16 січня 1966 року в с. Карпилівка Сарненського району Рівненської області. Закінчив філологічний факультет Волинського державного університету ім. Лесі Українки. Учителював, працював літературним редактором журналу "Благовісник".
Автор збірки "Оновлення серця" (2004).
Одружений. З дружиною Марією виховуємо шестеро дітей.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Публицистика : взгляд со креста Христова - Бойко Александр я отдаю отчёт себе в том, что ни один человек на земле не способен стихотворениями передать всю ту тяжесть Голгофского пути,которую пришлось испытать на Себе Христу! Все наши попытки даже представить ужас мучений за нас будут никчемными и жалкими! Господи! Нет слов на земле в устах и сердцах человеческих, которыми мы могли бы возблагодарить Тебя за Твою Жертву, в безумии и благодарности сердца, позволь сказать лишь незначительное СПАСИБО!!!
